Але маємо ще один не менш важливий фронт, він називається «Посівна-2022».  

І очевидно, що вона цього року буде найскладнішою за всю історію незалежної України, її можна порівняти хіба що з посівними кампаніями під час Другої світової. Але ми є житницею світу, і недарма у стратегічних планах агресора, як один із найважливіших намірів було закладено захоплення та експропріацію наших елеваторів. Взяття під свій контроль українського зернового експорту.

Може, і справді однією із причин нападу стала загроза голодних бунтів у Росії?      

...Ми почнемо сіяти через прохолодний березень днів через 10, спочатку на Півдні. Сподіваюся, що навіть за умов війни, наші аграрії запаслися насіннєвим матеріалом, міндобривами, засобами захисту рослин та пальним. В нинішніх умовах це вкрай складно, але повноцінне життя країни треба продовжувати, навіть незважаючи на військову агресію. Наша Перемога має бути з власним хлібом.

Перешкоджають проведенню посівної кампанії і замінування на значній частині наших земель, це жорстокий фактор, з яким зіткнулися наші аграрії у багатьох областях.

Ми мали непогані показники перед війною - 80% добрив від потреби, 75% насіння, 55% засобів захисту рослин. Це запорука достатнього врожаю. І зараз уряд думає, як відрегулювати за цих умов логістику транспортування пального.

Мінагрополітики пропонує сільгоспвиробникам звертатися онлайн, де зазначати свій власний стан готовності до посівної, заявляти про свої потреби на цей день. Відсіятися нам треба як мінімум на 15 мільйонах гектарів, поки що впевненість є лише щодо 3 мільйонів.

Є хороша інформація, що навіть сьогодні Україна має достатньо продуктів. У нас наявний 5-річний запас соняшникової олії, 1,5-річний цукру. З необхідних 8 мільйонів тонн пшениці на рік, ми зараз маємо 6 мільйонів, кукурудзи маємо на 2 роки.

Між тим, війна в Україні може призвести до зростання цін на продукти у світі на 15-20%. Це призведе до збільшення людей, які недоїдатимуть.

Ми п’ятий експортер пшениці у світі, але сьогодні руба постало питання, чи вдасться нам вдало відсіяти, чи зможемо зберегти і зібрати врожай?

Якщо ні, то продовольча криза у Європі теж загостриться, країни ЄС та Африки можуть суттєво недоотримати продовольчих товарів.  

Заступник міністра Мінагрополітики України Тарас Висоцький зазначає, що Україна виробляє продукції у 5 разів більше за внутрішнє споживання. Але на скільки часу нам вистачить продовольчих запасів зараз в умовах війни? Як їх вдасться захистити і зберегти? Питання складне. І у цьому ми, як і весь народ, покладаємося на наші Збройні сили.

А ще на тих, хто відповідає за продовольчу безпеку держави по всьому ланцюжку. Сподіваюся, вони усвідомлюють важливість своєї місії. А по-іншому при таких загрозах і бути не може. Армія і народ мають бути нагодованими.

Діти мають мати усе необхідне для здорового харчування. Це і є демонстрація нашої сили та духу.

Той, хто прийшов на чужу землю з війною, той, хто руйнує наші міста, бомбить школи, дитсадки, пологові будинки, має зрозуміти, що він напав не на ту країну.

Тут не тільки дадуть жорстоку відсіч і погонять назад, тут вже думають про майбутній врожай, яким потрібно нагодувати і своїх людей, і тих, хто зараз нам допомагає у Європі.  

Віроломний зухвалий напад Росії на так звану братську країну вже вартує Україні збитків у 100 мільярдів доларів. І нам треба вже думати про відновлення країни і відбудову наших міст, які мають стати сучаснішими, гарнішими. Це не оптимізм, це переконаність у неминучості нашої Перемоги, віра у підтримку цивілізованого світу.

Це впевненість у силі нашого солдата, у Божій благодаті до України, у нескореності нашого багатостраждального народу.  

І тут, окрім допомоги світу, на кшталт «Плану Маршала», за яким відбудували повоєнну Німеччину, мають працювати і заморожені активи Росії. Це лише 300 мільярдів коштів Центробанку РФ.

У фонд допомоги, який вже формують наші іноземні партнери, мають ввійти і кошти з власності росіян за кордоном, котрі підпадають під санкції.  

Ми все відбудуємо, але першими мають приступити до роботи російські військовополонені, ті, хто бомбив наші міста, розстрілював цивільні автівки з жінками та дітьми. Вони своїх внуків мають потім застерігати, що до нас можна приходити лише з миром...

А поки що тримаймо оборону і готуймося до наступу на всіх фронтах. У тому числі до посівної, яка є не менш важливим українським фронтом.

Все буде Україна!