ТОЧНИЙ період виділення березового соку встановити важко, тому що він залежить від погодних умов. Наприклад, якщо під час березневої відлиги сік уже почав текти, і зненацька вдарили морози, він може на якийсь час припинити виділятися. Однак, як правило, сік починає бігти, коли тане сніг і набухають бруньки, приблизно в середині березня. Збирати сік припиняють, коли вже розпускається листя, у другій половині квітня.

Збирати «березові сльози» потрібно тільки в екологічно чистих лісах, тому що дерево здатне поглинати шкідливі речовини і вихлопні гази. Найкраще вибрати березу, діаметр якої не менше 20 см, з добре розвиненою кроною. На відстані 20 см від землі в стовбурі дерева акуратно проробляють маленький отвір. Важливо знати, що в основному сік іде в поверхневому шарі між корою та деревиною, тому глибоку дірку робити зовсім не потрібно. У зроблений отвір або під ним прикріплюють лоток з береста або інше напівкругле пристосування, по якому буде стікати сік. Жолобок повинен бути спрямований у пляшку, банку або пакет.

Кращим часом для збору соку вважається проміжок між 12 і 18 годинами, коли він тече найбільш сильно. Від діаметра дерева залежить кількість отворів, які можна зробити: якщо 20-25 см - то тільки один, при обсязі 25-35 см - два, при 35-40 - три, а якщо діаметр більше 40 см - чотири отвори.

Після того, як зберете сік, не забудьте допомогти дереву видужати: потрібно туго закрити отвір воском, пробкою або мохами, щоб у стовбур не потрапили бактерії, які можуть нести серйозну загрозу для життя дерева. Зберігати березовий сік треба в холодильнику трохи більше 2 діб.

Медичні дослідження показали, що прийом хоча б однієї склянки соку на день протягом 2-3 тижнів (оптимально випивати три рази на день по склянці за півгодини до їжі) допоможе організму впоратися із весняною слабкістю, авітамінозом, неуважністю, утомою та депресією. Протипоказаний березовий сік тим, у кого алергія на пилок берези.

У березовому соку містяться органічні кислоти, дубильні речовини, мінеральні речовини, залізо, калій, кальцій, глюкоза, фруктоза, фітонциди. Уживання березового соку сприяє розщепленню каменів у сечовому міхурі та нирках, очищенню крові, посиленню обмінних процесів. Корисно пити сік і при виразці шлунку, захворюваннях печінки, дванадцятипалої кишки, жовчного міхура, зниженої кислотності, радикуліті, ревматизмі, артриті, бронхіті, туберкульозі, цинзі, головному болі та венеричних захворюваннях.

До того ж, березовий сік підвищує опірність організму до застудних, інфекційних і алергійних захворювань, має глистогінну, сечогінну, протипухлинну дію. Також соком берези корисно протирати шкіру при екземах, вуграх, для зволоження й очищення сухої шкіри. Дуже добре наносити на шкіру обличчя наступну маску: змішати ст. л. сметани з 2 ст. ложками березового соку й ч. ложкою меду. Тримати таку маску потрібно близько 15 хвилин, змити прохолодною водою, шкіра після неї набуде гарного матового відтінку. А ще березовим соком корисно мити волосся при лупі, для посилення його росту і появи блиску та м’якості (тією ж властивістю володіє настій березового листя).

Щоб зберегти березовий сік, з нього готують квас: нагрівають до 35 градусів, додають по 15-20 г дріжджів і 3 родзинки на літр, за смаком можна додати лимонну цедру. Після цього банку або пляшку щільно закривають і залишають на 1-2 тижні. Вийде дуже смачний, газований, підбадьорливий напій!

Квас можна приготувати трохи по-іншому: до 10 л березового соку додають сік 4 лимонів, 50 г дріжджів, 30 г меду або цукру, родзинки з розрахунку 2-3 штучки на пляшку. Розлити по пляшках і тримати 1-2 тижні в темному прохолодному місці. В описаних вище випадках квас може бути готовим уже через 5 днів, але від того, що він простоїть довше, напій не зіпсується.

Можна настоювати березовий сік на сухофруктах, у банці, прикритій марлею, теж приблизно 2 тижні. А ще можна додавати в «березові сльози» сік ягід, настоювати їх на травах, загалом, використовуйте на здоров’я цей чудовий весняний подарунок природи!