Поточний № 8 (1435)

08.12.2024

Шановні читачі! Ми потребуємо вашої підтримки!

Dear readers! We need your support!

Акценти


Автомобіль - не розкіш,або Доки чиновники бідної держави їздитимуть на буржуйських авто?

ПРИЗНАЧЕНИЙ в липні цього року керівник ДП “Дніпростандартметрологія” Олександр Турчин має діаметрально протилежний погляд на ситуацію. На прес-конференції в інформаційному агентстві “Новий міст” він, зокрема, повідомив, що договір про довгострокову оренду авто між державним підприємством та компанією “Євро Лізинг” було укладено ще до того, як він обійняв відповідну посаду. 
- ДП “Дніпростандартметрологія” включило придбання автомобіля “Лексус” у річний план розвитку. Знаючи про можливі наслідки, ми ще 30 вересня звернулися до ТОВ “Євро Лізинг” з проханням розірвати угоду та повернути вже витрачені кошти центрові. Проте нас попередили, що в разі розірвання угоди до нас застосують штрафні санкції. Аби уникнути витрати коштів підприємства на сплату штрафів, ми пішли на це, щоб продовжити дію договору.
Як повідомив Олександр Турчин, місячна оренда фешенебельного авто коштує підприємству близько 30 тис. гривень. Проте, зазначив він, витрати не ляжуть “на плечі” держави, адже ДП “Дніпростандартметрологія” працює за системою госпрозрахунку і прибуток організації, скажімо за минулий рік, склав 3 млн. гривень. Підприємство має право розпоряджатися заробленими коштами за узгодженням з центральним представництвом.
- Звичайно, для роботи нам потрібен такий автомобіль, - пояснив Олександр Турчин. - Він обладнаний електродвигуном, що дозволяє використовувати його для перевезення еталонної вимірювальної техніки та роботи у приміщеннях з агресивними та вибухонебезпечними речовинами (спеціальних лабораторіях, цехах, там, де швидкість руху не має перевищувати 40 км/год).
На переконання Турчина, причиною такої “уваги” до його особи став навіть не дорогий автомобіль, придбаний ще до його призначення на посаду, а принципова позиція керівництва ДП “Дніпростандартметрологія” щодо контролю якості продукції, що реалізується в області.
- Ми готові надати усі дані, щоб все-таки розібратися в ситуації. Якщо з’ясується, що звинувачення в мій бік справедливі, я готовий нести відповідальність. Якщо ж ні, я наполягаю, щоб людина, котра поклала прем’єрові на стіл недостовірну інформацію, відповідала за свій вчинок. Я відкрито заявляю, що не автомобіль, а моя принципова позиція як керівника ДП “Дніпростандартметрологія”, котра дуже не подобається контрабандистам та фальсифікаторам товарів, тим, хто дуже зацікавлений у розвалі системи Держспоживстандарту та скасуванні обов’язкової сертифікації, стала причиною того, що зараз відбувається, - сказав Олександр Турчин.
Поки що на підприємстві тривають перевірки. “Лексус” вартістю 95 тис. доларів прибув сюди лише кілька днів тому і досі не експлуатується.
Коли не говорити конкретно про ситуацію з Олександром Турчином (винних і несправедливо звинувачених шукати не нам), непомітно, одначе, що вітчизняне чиновництво після урядового розпорядження “стримувати апетити” пересіло на більш дешеві авто. Якщо для підтримки вітчизняної легкої промисловості урядовці хотіли закривати “секонд-хенди”, чому б не виручити український автопром, відмовившись від іномарок на користь менш фешенебельних, але ж своїх автомобілів?

Юлія ДУЛАНОВА.

Детальніше ...
11.11.2010   2583
“З жахом чекаємо настання холодів”, або Чому в Україні борються не з бідністю, а з... бідними?
Як стверджують соціологи, переважне число українців має надто низький індекс соціального самопочуття. Немає впевненості, що завтра хтось із можновладців щось не придумає таке, що й на голову не натягнеш. У владі стабільність є, і нею вона наче аж хизується, як дитина новою іграшкою. Але ж це засіб, а не самоціль. Бо людям насамперед потрібна стабільність пристойних стандартів їхнього життя. Тобто одними видовищами задоволений не будеш.
“Як жити? - звернулася нещодавно в редакцію “Сільських новин” медсестра Царичанської райлікарні. - У нас двоє дітей, звичайна хата, на рік 2500 метрів кубічних газу аж ніяк не вистачає. Отримую близько 1000 гривень, чоловік працює у місті, має дещо більше, та, якщо змінусувати витрати на проїзд і харчування, виходить теж саме, що і в мене. Субсидії ніхто не дасть, бо його не оформляють по трудовій книжці. З жахом чекаємо настання холодів - одну зарплату щомісяця доведеться віддавати за газ. Як прожити на тисячу гривень вчотирьох? Виходу немає. Або мерзнути, або голодувати... Прізвища не вказуйте, хочу працювати і далі”.
Сумна перспектива, що й казати. Нещодавно на “Радіо-ера ФМ” у програмі Бі-Бі-Сі розповіли про експеримент, проведений іноземцями в Україні. Ставилося завдання - прожити місяць на 900 гривень. Фактично майже ніхто з добровольців не зміг цього зробити без шкоди для здоров'я і т.п. А як сім‘ї з чотирьох чоловік прожити на тисячу гривень? Чомусь наша влада, бездумно роблячи карколомні (на 50%!) підвищення вартості газу, не замислилась - а з яких джерел буде покрита його додаткова вартість? Тому людям і залишається “вибір” - або мерзнути, або голодувати… І це - звичайним сім’ям , де обоє батьків працюють. А як бути тим, у кого роботи немає? Виходить, що наша влада, коли щось робить, то про людей абсолютно не думає…
А на додаток до газу ще й державні та приватні установи зовсім не соромляться в оцінці своїх послуг. Нещодавно “Укрпошта” ввела додаткове ”поліпшення” - за кожен переказ коштів нараховується 4 гривні. Буцімто за есемес-повідомлення щодо отримання переказу. Навіщо нав'язувати послугу, про яку ніхто не просить? Мета - зайвий раз обдерти людину.
- У мене боргів - аж шия гнеться, - розповідає пенсіонерка Тамара Свинаренко з Китайгорода Царичанського району. - І в багатьох людей така ж ситуація. А на кожному кроці плати, плати за все. Аж кишки тріщать, не дай, Боже, захворіти. Оце нещодавно довелося переоформляти хату. Та хата й грошей тих не варта, що віддала за переоформлення. Сміються з оцього раба колгоспного, що робив, не випрягався... І ще й досі тягне.
На “капкан”, як назвала Царичанське БТІ Ніна Векленко з Рибалок, “Сільські новини” вже звертали увагу. Царичанська райрада ще рік тому ухвалила постанову про здешевлення послуг завзятих “інвентаризаторів”! Але діла ніякого досі не зробила... Можливо, в депутатів “свіжої” каденції таки дійдуть руки?
- Поширюється свавілля, - розповів без афішування імені житель Прядивки Царичанського району, - нагинаємося і йдемо вперед. Інакше - ніяк. Спробуйте в нас зробити будь-яку просту справу. Хоча б, приміром, техогляд автомобіля. На це потрібно мінімум три дні й близько тисячі гривень. Чому? За що? У райлікарні і так лікарів негусто, а в період відпусток іще рідше... А вчасно не пройшов техогляд - можуть і штраф впаяти такий, що волосся дибки стане. Ну яка діагностика потрібна нашим двадцяти-тридцятилітнім автомобілям? Та вона вже “в законі” - лише офіційно беруть 135 гривень. І обов’язково щось знайдуть таке, що не відповідає більше ніж ста стандартам. Поїдете поправите - знайдуть ще. І так доти, доки не згадаєш правило “не помажеш - не поїдеш”... У народі діагностику називають “трясучкою”, бо там витрясають кошти навіть з власників нових авто і причепів. Хто зупинить ці “трясучки”? Вочевидь ніхто, бо єдиній-неподільній владі, мабуть, вигідно їх плодити. От завершився техогляд, що змінилося в автомобілі? Нічогісінько. Окрім дорогого папірця на лобовому склі. Більше місячної зарплатні на нього ляснуло, якщо рахувати з бензином. От і виходить, що в Україні борються не з бідністю, а з бідними...
- А справді - обіцяли, що боротимуться з бідністю, на ділі ж, як завжди. Якщо умовно розділити вартість техогляду на два роки, то виходить, що кожен власник “Москвича” чи “Копійки” на додачу до запчастин, обов‘язкового поліса, дуже дорогого пального має відкладати на техогляд ніяк не менше гривні щодня. За що? Давно у Верховній Раді депутат Анатолій Гриценко підготував законопроект про відміну техогляду, бо у цивілізованому світі нічого подібного немає. Думаєте, народні обранці його підтримають? Цього скликання - ні. Навпаки, мусується думка щодо передачі цієї справи у приватні руки... Аякже, фінансові потоки мають іти за призначенням. На черзі - скутеристи. Що ж, знання “Правил дорожнього руху” їм необхідне. Але змушувати водіїв категорій “А”, “В” і вищих при управлінні мопедом мати права з категорією “А-1” - це вже, погодьтеся, абсурд. Боротьба продовжується. З бідними....
Причин цього явища чимало. Найголовніша утворена за роки незалежності управлінська “еліта”, яка завдяки видуманим нею законам все більше віддаляється від людей.
Щось кардинально змінювати у вибудуваній ієрархії “бідний - багатий” “еліта” - добре, якщо помилюся - не буде. Бо фактично не має мотивації до такої праці - виборці, хоч і в набагато меншім числі, знову довірили.... Про подібну псевдоеліту, що невтомно і глибокодумно продовжує повчати людей, як їм жити на світі, український поет Микола Гірник написав проникливі рядки:
У їх очах - таке всесилля жиру,
Немов і світ лиш створений для них,
Поміж мільйонів - трудових і щирих -
Снують отари ситих і тупих...
Вихід з цієї непростої ситуації обов‘язково мусить бути знайдений. Точніше він є, але про нього ще не всі знають. Адже Конституція України чітко говорить, що її громадяни мають рівні права. У тому числі й на достойні умови життя. Як той, хто “бігав, як проклятий, по всьому колгоспу за троячку”, так і той, хто в цей час сидів у великих-малих кріслах і кріселечках... Бо ми всі - діти однієї Матері-України. І всім нам варто лише усвідомити, що позичати з відсотками за кордоном мільярди, що тицьнути 60 і більше тисяч пенсії в одні руки - це аморально. І забирати кілька тисяч за переоформлення спадщини в того, хто і тисячі на місяць не має - так само аморально. Як і відбирати майже тисячу за папірець на лобовому склі засобу пересування. Чи залишати сім‘ю перед вибором - голодувати чи мерзнути... Зрозуміти це треба всім, доки не пізно. Владі й опозиції. І особливо тим, хто має усі повноваження з означеною бідністю боротися.

Григорій Давиденко.
Дніпропетровська область.

Детальніше ...
11.11.2010   4293
Скасування мораторію на продаж землі: хто виграє?

Геннадій Новіков, фермер,
голова Аграрного Союзу:

ДЕСЯТЬ ГЕКТАРІВ У СТЕПУ - ЦЕ НІЧОГО,
А ДЕСЯТЬ ГЕКТАРІВ У КАРПАТАХ -
ЦЕ ОГО-ГО
Я з іншими членами Агарного союзу беру участь у робочій групі уряду, яка зараз працює над законом про ринок земель сільськогосподарського призначення. Із чимось ми погоджуємося, деякі позиції уряду викликають заперечення. Поки ми не прийшли до спільної думки щодо розміру ділянки, яку може мати власник. Те, з чим не погоджуються члени нашого союзу, - з можливістю купувати землю юридичним особам. Нехай навіть у законі буде прописано, що ці юрособи - представники України. Якщо землю купуватимуть юрособи, складно буде контролювати реальних засновників підприємства, реальних власників. Наша позиція в тому, що покупцями повинні стати фізичні особи. Крім того, необхідно обмежити землекористування. Щодо того, якою ділянкою обмежити, пропозиції звучали різні. Тут все повинно залежати від зони. Тому що десять гектарів у степу - це нічого, а десять гектарів у Карпатах - це ого-го. Для кожної зони має бути своя гранична кількість соток в одні руки. У степу я б обмежив розмір оренди від п’яти до десяти тисяч гектарів. У Полтавській області дозволив десь п’ять тисяч гектарів. Якщо говорити про купівлю, то це не більше 700-800 гектарів. І підійти до всього треба зважено, щоб з одного боку не дробити фермерське господарство, а з другого, - щоб не нагромаджувати агрохолдинги, які потім зітруть села з лиця землі. Паралельно із законопроектом про ринок землі розглядається питання створення банку землі. Якщо знімати мораторій, то потрібно наперед створити інструменти для регулювання цього ринку. У нас є застереження, що на нинішньому етапі пропозиція на ринку землі серйозно перевищуватиме попит і це призведе до зниження ціни на землю. По суті, люди віддаватимуть її за низькою ціною. Тому, щоб не було обвалу цін на землю, першим покупцем на ринку повинна бути держава. І потім вона чи то у вигляді земельного банку, чи то у вигляді іншої установи повинна при купівлі землі формувати великі лоти і або здавати в оренду, або виставляти на продаж, і щоб ринок був керований. Інакше ми просто обдеремо ринок, пустивши землю у вільний продаж. Тому що відразу багато людей захочуть продати землю. На засіданні робочої групи розглядається багато поправок до різних аграрних законів, оскільки зняття мораторію на продаж землі кореспондується з різними законодавчими актами. Я не думаю, що закон про зняття мораторію можна буде запускати швидко. Він тягне за собою дуже багато спірних моментів. У тому числі й для Верховної Ради. Тому робота над ним буде не один день і не одну ніч. Аграрний Союз вніс близько тридцяти зауважень, з них двадцять п’ять було враховано з усіма моїми претензіями до влади. Я бачу в них бажання створити і запустити ці інструменти. Всередині процесу бачу, що документи по аграрній сфері готуються. Правда, іноді буває, що вони за ніч змінюються кардинально. Буває позиція мінфіну дуже складна, з мінекономіки у нас постійна війна. Але розраховую, що ми прийдемо до спільного знаменника.
Вважаю, що нинішній латифундистський характер аграрного виробництва - це зло для України. Хоча її прихильники переконують нас у перевагах так званих вертикально-інтегрованих компаній, заявляють, як вони багато можуть зробити, “підключають” представників науки, і, на відміну від фермерів, зможуть проплатити закони в парламенті. Але особливість нових агрохолдингів така, що вони прийшли заробити й піти, така природа капіталу, він просто стирає межі села.
Ми вважаємо, що добро для України - це розвиток кооперації. Це коли фермерські господарства по три-п’ять тисяч гектарів можуть кооперуватися, створювати свої переробні підприємства, будувати елеватори. Такі сільгоспкооперативи, що об’єднують кілька господарств, служать селотворчим підприємством. А якщо спільно працюють п’ять-шість сільських господарств, межі не стерті, люди хочуть тут жити і розвивати села.
Сподіваюся, що депутати в парламенті не проголосують закон про ринок землі в тому вигляді, в якому він є бажаним для п’яти-шести прізвищ.

Василь Петринюк, Герой України,
генеральний директор ТОВ “Старт”:

НАВІЩО МЕНІ ВЛАСНІСТЬ,
ЯКОЮ Я НЕ МОЖУ РОЗПОРЯДИТИСЯ?
Земля повинна купуватися і продаватися. Неправильно, що мораторій існує. Мораторій - це політична акція. Якщо ми говоримо, що ми йдемо в ринок, і земля - це власність, то навіщо мені і вам власність, якою я не можу розпоряджатися? Якщо вона моя, я повинен мати реальне право робити з нею те, що хочу. Але держава при цьому повинна вжити заходів, щоб усякі шахраї не змогли мене обдурити. Ще в 2003 році я розробив проект, пропонуючи запустити як пілотний проект. Вибрати три райони в різних регіонах України, і для цих районів відпрацювати схему застосування аграрних законів, що стосуються як створення інструментів аграрного ринку, так і ринку землі. У 2003 році, коли Янукович був прем’єр-міністром, я був у нього, і в мене є документи з його резолюцією, він підтримував моє рішення. Але чиновники його заблокували. Вони пішли на бандитський крок - наклали мораторій. Мораторій наклали ті, хто вже оволодів великими розмірами земельних наділів. Так, при знятті мораторію є ризики. І щоб земля не пішла за безцінь, держава повинна встановити на неї мінімальну ціну. Так само, як є мінімальна ціна на цукор. Також повинні бути правила. Прийміть закон про земельний банк, про земельний кадастр, випробуйте на практиці. Зробіть так, щоб землю купували за правилами. А поки мораторій є, землю розгрібають, а правил ніхто не формує. Потерпає той, кого вважають власником.
З одного боку, я розумію, що мораторій - це піар, і його треба знімати. Хоча розумію, що будуть ті, хто проп’є землі, будуть ті, хто віддасть за безцінь. Передбачаю зловживання і неконтрольовані ситуації.
З іншого боку, якщо процес пішов і нова влада вирішила сформувати правила на цьому ринку і створити інфраструктуру, то хай працює. Стільки терпіли, ще потерпимо.

Олександер Ковалів, заступник
директора Департаменту регулювання відносин власності й соціального
розвитку села Міністерства
аграрної політики:

ВІДПУСКАТИ ВСІХ СЕЛЯН У
“ВІЛЬНЕ РИНКОВЕ ПЛАВАННЯ” НЕ МОЖНА
Мораторій - це погано. Люди вже повмирали, не дочекавшись реалізації права на землю і не отримавши землю у власність. А тіньовий оборот землі як існував, так і існує. Всупереч здоровому глузду і народній мудрості, яка заповідає сім разів відмірювати і лише один раз різати, в Україні розділили близько 26 мільйонів гектарів, зокрема 18 мільйонів гектарів родючих великих полів майже на сім мільйонів шматочків землі (переважно на папері, тому що більшість полів не розмежована). Україна - єдина держава в світі, яка нібито подарувала землю мільйонам громадян, насильно видавши їм держакти на землю. Вона сама придумала скільки землі дати, сама написала в середньому скільки це коштує. Сьогодні треба виправити помилки “земельної реформи”. “Земельна реформа” не супроводжувалася комплексом робіт державного землеустрою, не здійснювалися заходи щодо формування мінімально неподільних ділянок (полів) за їх функціональним призначенням, а також не створювалися механізми раціонального використання і охорони грунтів. До селянських наділів у результаті цього потрапили круті схили, заболочені і природоохоронні землі, землі, які підлягають забудові, видобутку корисних копалин і тому подібне. А головне - земля так і не належить тим, хто її обробляє. Тому що боротьба за оренду паїв і тіньовий ринок землі йде повним ходом. Орендні відносини на селі вийшли з-під контролю і не керуються не тільки законами, але й мінімальним здоровим глуздом, причому по всій державі (і на Сході, й на Заході). “Орендарі” плекають надії легко одержати, використовуючи тіньові схеми, права власності на землю. І такі їх спроби часто виливаються у рейдерські дії і правопорушення.
Впровадження ринку землі в умовах високих кредитних ставок і низької орендної плати загрожує країні тим, що вартість земельних паїв (ділянок) із впровадженням пропонованого “вільного ринку” значно зменшиться, а можливо, й більше. Щоб запобігти таким величезним і по суті непередбачуваним втратам, законом слід передбачити, що лише держава може мати право на купівлю землі у пайовика у разі її первинного відчуження або необхідності зміни цільового призначення. При цьому необхідно негайно (до прийняття законів про ринок землі і про державний земельний кадастр) надати можливість відчужувати (продавати в державну власність) земельні паї, придбані безоплатно у власність всіма тими, кому вони не потрібні і кому невідкладно потрібні гроші. Просто накладати мораторій або відпускати всіх селян у “вільне ринкове плавання”, враховуючи, що з них більше половини пенсіонерів, не можна. Адже, повторю, так і не дочекавшись відміни мораторію і можливості продати свої паї, багато людей вже померли.

Маша Міщенко. УНІАН.

Детальніше ...
04.11.2010   2452
Університет - центр, здатний об’єднати навколо себе не лише місто, але й увесь регіон…
- Що робиться для реалізації цієї високої місії у вашому університеті?
- Ми давно і плідно працюємо над поглибленням гуманітарної та гуманістичної складової нашої освіти. Адже жоден із вищих навчальних закладів регіону не може похвалитись наявністю такої кількості спеціальностей та наукових шкіл, які плекають рідні мову і літературу, культуру своєї країни та її світові здобутки, вивчають вершини філософської та суспільної думки, опановують основи спілкування між людьми тощо. Широкий культурний світогляд, глибокі та всебічні знання завжди відрізняли наших випускників, але сьогодні нам хотілося б розширити сферу їх використання. Так, наприклад, разом з обласною державною адміністрацією на базі університету кілька років тому ми створили Центр української мови, який відразу став осередком підтримки і розповсюдження кращих зразків українського красного письменства, рідної мови, нашої неповторної культури. Викладачі та активісти центру видають часопис “Український смисл”. Певно, немає потреби переконувати, що значить такий духовний осередок для нашого регіону.
Ще одним красномовним прикладом нашого внеску до розвитку духовності регіону став візит до університету Патріарха Московського і всієї Русі Кирила, обраного почесним доктором нашого вишу. У своїй проповіді з нагоди одержання цього високого звання Патріарх теж наголошував на необхідності звертатись в першу чергу до людської душі, вбачаючи у цьому високу місію не лише церкви, а й університету, всієї освіти і науки.
- Миколо Вікторовичу, ми живемо у складний економічний час, тож від університету чекають визначення шляхів нашого розвитку і в економіці, і в промисловості, і в сільському господарстві…
- Згоден з вами. Більше того, у деяких західних країнах склалася практика, коли в депресивних регіонах, аби відродити їх життя та врятувати від запустіння, створюють не заводи чи фабрики, а саме університети. Так, у Швеції за останні три десятиліття відкрили вже майже два десятки університетів, в Італії - близько п’ятнадцяти, і такі приклади можна множити й далі. Ми якось звикли відділяти науково-технічний прогрес від звичайного життя, буденної, так би мовити, економіки. Насправді, як показує досвід передових країн, їх можна об’єднати, і тоді університет може стати і своєрідним лоцманом, що визначить стратегію розвитку регіону, і своєрідним локомотивом, який рухатиме цілі галузі народного господарства.
- Які ж практичні кроки у цьому напряму вже зроблено в університеті?
- На жаль, ми не маємо такого досвіду поєднання науки і практичного виробництва, який накопичено у розвинутих західних країнах. Тому часто доводиться йти манівцями, до того ж, не відчуваючи зустрічного руху з боку тих, хто міг би використати наші досягнення. І все ж ми зараз перейшли у вирішальну стадію створення технопарку, разом з Придніпровським Центром Національної академії наук створюємо кластер. Поясню: кластер (від англійського слова гроно) - це об’єднання теоретичної науки, лабораторних досліджень та доведення їх до практичної реалізації у вигляді зразків, які можна було б запропонувати промисловості. Без зайвої скромності скажу, що ми виступили піонерами у цій сфері, а запропонувати нашій економіці нам є що. Саме кластер дозволить зосередити наші зусилля на пріоритетних напрямках економічного та промислового розвитку, скоротити час від розробки винаходу до його впровадження, перейти до інноваційного розвитку нашої економіки. А це, між іншим, не лише стратегічний напрямок розвитку, а й нові виробництва, а значить і нові робочі місця, можливості розвивати місто і регіон на нових засадах.
- У сусідній Росії уже перейшли до практичного втілення моделі об’єднання наукових винаходів та інноваційних технологій…
- Так, у Підмосков’ї створюється справжня науково-технічна база. Але ми, не чекаючи навіть рішень нашого уряду, робимо на Придніпров’ї кроки у тому ж напрямку. Адже жоден із регіонів України не може похвалитись наявністю таких наукових сил, як наш. До кластеру, про який я вже згадував, увійдуть науковці, конструктори, інженери, дослідники інших навчальних закладів регіону, конструкторського бюро “Південне”, Південмашу тощо. Уявіть собі, яка це могутня інтелектуальна сила! При цьому не треба думати, що ці люди зосередяться на “високій науці”. Ні, у нас безліч “земних проблем”, які ніяк не вдається вирішити: починаючи від утилізації сміття і до енергозберігаючих технологій.
- Що це конкретно може дати місту та регіону в цілому?
- Створення економіки, гідної ХХІ століття. Це означає розвиток наукоємних виробництв, які забезпечать роботою наших співгромадян, але не будуть забруднювати довкілля, дозволять економити енергоресурси, випускати продукцію, яка зможе успішно конкурувати з іноземною як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринку. Зрозуміло, що для цього потрібні значні кошти, але наш інтелектуальний потенціал відомий у всьому світі, тож при створенні нормального податкового клімату та режиму найбільшого сприяння ми зможемо залучити під цей потенціал інвестиції, у тому числі й іноземні.
У мене немає сумніву, що університет на новій стадії нашого розвитку залишиться гідним своєї високої місії, об’єднає та згуртує навколо себе кращі сили міста та регіону і разом з ними оновить нашу країну.

Детальніше ...
28.10.2010   5128