Минулого грудня державна служба зайнятості відзначила свій двадцятирічний ювілей. Без помпезності, в своєму колі, як мовиться. Свято минуло мало поміченим не тільки широким загалом, а подекуди й місцевими високопосадовцями. А шкода. Варто все-таки пильніше придивитися до змін, що відбулися за цей час в сфері зайнятості та працевлаштування. Вони просто разючі, на кілька порядків вищі, ніж, скажімо, в якихось інших сферах нашої життєдіяльності.

ТРИДЦЯТЬ КВАДРАТІВ НА СТО ЧОЛОВІК
Як відомо, ще в добрі радянські часи, коли нас лякали проблемами безробіття капіталістичного Заходу, існували «карликові» бюро працевлаштування. Коли ж «флюгер» економічної політики початку дев‘яностих років стрімко повернув на «ринкові відносини», всі з жахом зрозуміли: оте «капіталістичне безробіття» накочується і на нас.
Волею випадку вже дещо пізніше я потрапив у Великобагачанський центр зайнятості. Запам‘яталось що?.. Заклопотаний вигляд одного з керівників центру Федора Верховініна, невеличка кімната з меблями «не першої свіжості» та маса відвідувачів у тісному коридорі.
Колишній директор цього центру Валентина Шостя згадує найтяжчий період середини дев‘яностих, коли почався масовий розпад сільгосппідприємств району. «Тоді за один день з одного господарства звільняли по 100 - 150 чоловік. І всі ці люди в розпачі кидалися до нас. Пам‘ятаю такий день, коли на реєстрацію з одного лише села приїхало близько 140 чоловік, тоді як можливості нашої реєстрації становили не більше десяти осіб. Люди кричали, плакали, проклинали долю і нас лише за те, що ми мали роботу. У той період ми, прості спеціалісти, за фахом в основному економісти, мимоволі ставали психологами. Приймали на себе весь натиск людського негативу, та, як не дивно, навіть у той період, виснажені і морально, і фізично, наприкінці трудового дня відчували якусь полегкість від думки, що хоч чимось допомогли тій чи іншій людині».

ЦЕНТР НАЙСУЧАСНІШОГО РІВНЯ
Двоповерхова споруда під металочерепицею оточена зеленими ялинами, соснами, ялівцем, перед парадним входом - візерунчата плитка. Довкруг - смарагдовий газон. Таким зустрічає сьогодні своїх відвідувачів Великобагачанський районний центр зайнятості. Сюди приємно зайти, а ще приємніше звідси згодом вийти - з відчуттям життєвої перспективи. З відчуттям, що незабаром матимеш нову роботу або ж здобудеш ще одну професію.
Відразу ж за порогом центру відвідувача зустрічає диспетчер-консультант, який дасть відповіді на найперші ознайомчі запитання. Поруч – тачскрін – сенсорний електронний екран, яким теж може скористатися кожен бажаючий за напрямком своїх інтересів щодо тієї чи іншої професії.
Узагалі ж, центр зайнятості просто «нашпигований» інформацією. Наприклад, куточок підприємництва. Той, хто бажає почати власну справу, обов‘язково знайде тут необхідну інформацію, як мовиться, від «а» до я».
Або куточок професійної освіти. Тут адреси всіх навчальних закладів, де можна здобути будь-яку спеціальність чи пройти перекваліфікацію.
Поруч - куточок тестування чи самотестування, обладнаний комп‘ютерною технікою та інтернетом.
Постійно оновлюється інформація щодо наявності тих чи інших вакансій для людей з обмеженими можливостями. Наприклад, ПАФ «Україна» напередодні Нового року запрошувала на роботу бухгалтерів, економістів, системного програміста; ПП «Комунар» - доярок, доглядачів худоби; ПАФ «Агроінвест» - охоронників, прибиральників виробничих приміщень, експедиторів. Тут же - наявні вакансії для медичних працівників, будівельників, швачок тощо…
Великобагачанський районний центр зайнятості надає послуги винятково з урахуванням потреб ринку праці за єдиною технологією обслуговування незайнятого населення (ЄТОНН), що також знайшла свою апробацію в інших аналогічних центрах. Однак великобагачанці, можна сказати, творчо й натхненно підійшли до цієї справи. Кожен інформаційний куточок, оформлений з особливим старанням у виразних, кольорових тонах, відразу ж привертає увагу відвідувачів.
Це ж можна сказати і про комп‘ютерний клас на чотири робочих місця. У комфортній обстановці можна, користуючись великою базою рекомендацій, пізнати ази «спілкування» з комп‘ютером та шляхи ефективного використання «глобальних мереж» інформації.
Вражає інтер‘єр так званої семінарської кімнати. Скоріше, вона нагадує якийсь конференц-зал. По центру прямокутного стола - муляжі харчової продукції, яку випускають відомі ринкоутворюючі підприємства району – ПП «Білоцерківська агропромислова група» та ПАФ «Україна».
Тут відбуваються різноманітні семінари, куди керівництво центру зайнятості, крім роботодавців, запрошує представників Пенсійного фонду, відділу земельних ресурсів, прокуратури, райсуду і т.д.
Привертає увагу в семінарській кімнаті яскравий куточок зеленого туризму, який в останні роки набув стрімкого розвитку, адже Великобагачанщина має для цього все – мальовничу природу з неповторним Пслом та лісами, цілюще повітря.
І, нарешті, кімната для роботодавця. Кожне з підприємств району має тут свій паспорт, свою інформаційну базу. В кімнаті – вся необхідна оргтехніка.

РИНОК ПРАЦІ ВСЕ-ТАКИ РОЗВИВАЄТЬСЯ, НАВІТЬ У ГЛИБИНЦІ
Федір Верховінін має дві професії – бухгалтера та економіста-організатора. Починав свою трудову біографію на посаді керівника райспоживтовариства. Але, зізнається, торгівля не припала йому до душі. Стезя долі, можливо, й несподівано, вивела його на службу зайнятості. Сам був певний час безробітним, потім – рядовим спеціалістом, начальником відділу, заступником директора. І ось уже шість років він – директор центру зайнятості. Саме цей період був найпродуктивнішим, найцікавішим, але результат не може не втішати. За комфортом, умовами праці, облаштуванням центр зайнятості у Великій Багачці – один з найкращих на Полтавщині, принаймні серед сільських районів.
Укомплектований штат висококласних спеціалістів, які вміють і люблять працювати з людьми. Для цього є все необхідне. А сам Федір Володимирович попіклувався, щоб його підопічні мали змогу перепочити в комфорті. На другому поверсі центру облаштована кімната відпочинку. Тут вся необхідна побутова техніка, затишно й спокійно.
- Усе-таки ринок праці розвивається, - каже Федір Верховінін. - За останні роки все менше ставлять на облік своїх працівників, за підстав так званої вимушеної незайнятості, сільгосппідприємства району. Хоча хотілось би більшого. Непокоїть ситуація в самому райцентрі. Колись тут була низка середніх підприємств, як у сфері виробництва, будівництва, так і в сфері послуг, а нині про їх відновлення і планів навіть ніхто не лаштує. Інвестиції, на жаль, практично не йдуть у Велику Багачку.
Усе ж динаміка на краще спостерігається. Вперше 50 відсотків з числа тих, хто на обліку, були залучені до громадських робіт, на це освоєно більше як 800 тисяч гривень. Наприклад, Великобагачанський райавтодор тимчасово, на сезон, працевлаштував аж 87 чоловік. Більше сорока осіб допомагали, на оплатній основі, управлінню соціального захисту в оформленні субсидій.
За рахунок коштів спецфонду центр зайнятості створив 34 додаткові дотаційні місця. Одноразова допомога на започаткування своєї підприємницької справи по району загалом склала 70 тисяч гривень.
Приклад Великобагачанського центру зайнятості засвідчує, що в сільських районах уже на досить високому рівні діє система захисту людей від такого малоприємного явища, як безробіття.
Виступаючи на урочистостях з нагоди двадцятирічного ювілею, директор Полтавського обласного центру зайнятості Катерина Клавдієва сказала: «За цей час центри зайнятості області працевлаштували понад 536 тисяч громадян, 99,5 тисячі – опанували професії та спеціальності, актуальні на сучасному ринку праці. Майже 200 тисяч отримали можливість додаткового заробітку на оплачуваних громадських роботах. Більше 1,54 мільйона громадян скористалися послугами наших центрів».

Микола ШАРИЙ. Фото автора.
Полтавська область.