30.03.2022
24 лютого 2022 року. Ця дата увійшла в історію як категоричне зривання масок із сусіда-маніяка під назвою Московія і підтвердження її статусу як держави-терориста, держави-агресора, яка в нелюдський спосіб бажає задовольнити свої імперські загарбницькі амбіції шляхом знищення вільної і самостійної України. Нагадаємо,
що активна війна Росії з Україною триває з 2014 року,
а перманентно – століттями.
Зранку 24 лютого Москва завдала ракетних і бомбових ударів по Києву, Дніпру, Харкову, Миколаєву та інших великих і малих містах України. Прийшло остаточне усвідомлення – це повномасштабне вторгнення РФ, метою якого є знищення української держави.
З перших годин нової і жахливої фази (з 24 лютого) російсько-української війни, Січеславська «Просвіта» працює як мобілізаційний, координаційний та волонтерський центр.
Ми відвідали приміщення «Просвіти» у Дніпрі та поговорили з командою волонтерів. Наші співрозмовники – люди, які ще вчора планували історичні лекції і літературні клуби, кінопокази, мовні курси і філософські диспути, а зараз є активними волонтерами як для переселенців, так і підрозділів на лінії зіткнення.
– Розкажіть, будь ласка, як у вас з’явилася ідея переформатувати роботу просвітянської організації на волонтерський центр?
СЕРГІЙ ТЮТЮННИК, СІЧЕСЛАВСЬКА «ПРОСВІТА»:
– Відповідь насправді дуже проста і логічна. Ми є однією з найстаріших громадських організацій України (нам майже 170 років!), що створені на патріотичних засадах. Біля нас або разом з нами працюють справжні патріоти. Так, у нас дуже гарні стосунки і співпраця з дніпровськими націоналістичними організаціями на кшталт «Правий сектор», ВО «Свобода», НіЦ імені Дмитра Донцова. Зрозуміло, що сценарій ймовірного вторгнення Москви нами розглядався, і у нас ще до 24 лютого була домовленість з націоналістами з цих організацій, що Січеславська «Просвіта» у разі потреби перетворюється на мобілізаційний центр для ДУКу ПС (14 окрема резервна сотня) та волонтерський і координаційний штаб, який має задовольняти нагальні потреби як військових, так і цивільних, які потребують першої допомоги в продуктах харчування, медикаментах, одязі та ін. Саме так з восьмої ранку 24 лютого ми і розпочали волонтерську сторінку нашої організації.
– Один день з життя сучасної «Просвіти». Як би ви його охарактеризували? Чим вона живе і як саме наближає головну мрію усіх українців – настання миру?
СЕРГІЙ ТЮТЮННИК, СІЧЕСЛАВСЬКА «ПРОСВІТА»:
– По-перше, хочу вас виправити – все ж головна мета всіх українців – це українська перемога, яка і принесе нам мир і завершить цю війну.
Наш день триває 24 години, бо інколи гуманітарні вантажі здалеку зустрічаємо вночі. У нас наразі добра співпраця з волонтерською організацією «Разом», волонтерським рухом «Зимна вода». Окремо хочеться підкреслити роль Української греко-католицької церкви в особі отця Олега Ладнюка, який є справжнім двигуном нашої волонтерської діяльності і рятівником українських людей, яких обстрілюють московські ворожі сили: він їх вивозить з-під бомб до Дніпра, а ми вже тут ними опікуємося: надаємо речі, продукти, засоби гігієни, медикаменти. Але ми намагаємося допомагати не лише переселенцям, яких наразі дуже багато з Харкова, Маріуполя, Енергодара, Сєвєродонецька. Є декілька військових підрозділів, з якими ми співпрацюємо. Звичайно, не забуваємо і про місцеву тероборону, регулярно їм відправляють медикаменти, маскувальні сітки, продукти харчування й солодощі.
Географія нашої діяльності – від Дніпра до Києва, від Харкова до Лисичанська і Сєвєродонецька. Збираємо замовлення, а потім або закупляємо, якщо є можливість, або контактуємо з тими, у кого є, і працюємо: розвантажуємо, завантажуємо, доставляємо!
– Якісь цікаві моменти чи події траплялися в ці дні?
МАКСИМ ДОРОФЄЄВ, ВО «СВОБОДА»:
– У нас кожного дня трапляються якісь чудесні історії чи цікаві моменти! То фура 20 тонн, яка за габаритами не змогла потрапити у двір нашого Центру, і ми змушені були її розватажувати «з колес» майже на дорозі під час комендатської години під наглядом доброзичливих поліціянтів. То неймовірна кількість уже готових вареників, які доставили з Умані. То розповіді діток з Маріуполя, від яких хотілося кричати. То дівочі очі, які наповнені болем і жахом і які ми розтоплювали своєю увагою і допомогою. То весела молодь з Сєвєродонецька, для яких вже «гради» то в принципі нормально». То гарні, «божевільні» дві свободівки, які автівкою зі Львова вирушили рятувати музей у Слов’янську і відвідали нас у Дніпрі з добрими намірами і подарунками. То радість людей, які обійшли все місто з надією знайти, наприклад, «щось» і заплатити будь-які гроші, а отримали у нас це «щось» безкоштовно і з усмішкою! А ще був чудовий медичний вантаж зі Львова на нашу адресу, що був організований свободівкою Мариною Даниловою, який ми направили до медичної служби Збройних cил України.
– Чи є у волонтерського центру Січеславської «Просвіти» якісь окремі потреби чи, можливо, побажання?
СЕРГІЙ ТЮТЮННИК, СІЧЕСЛАВСЬКА «ПРОСВІТА»:
– Потреби у нас є. Це, передусім, можливість забезпечити волонтерський процес необхідними технічними речами: паливом, автомобілями. Дійсно, якщо і треба щось дуже – то це або талони на бензин, або сам бензин, або гроші на нього. Ми приймаємо продукти харчування, воду, одяг, засоби гігієни, медикаменти, які зараз на 80% йдуть на забезпечення переселенців, яких в місті вже дуже багато. Є окремі замовлення від наших військових, які виконати без грошей неможливо, наприклад, придбання тепловізора для підрозділу в Києві. Збираємо і купуємо. Тож у кого є можливість допомогти коштами – ми та військові будемо лише раді. Замовлень багато. Робимо, що можемо.
ВАЛЕНТИНА ПОЛОНСЬКА, НІЦ ІМЕНІ ДМИТРА ДОНЦОВА:
– Бажання наше єдине – якнайшвидше перемогти одвічного ворога – росію - і повернутися до нормального життя. Відбудовувати міста, творити нові культурні проєкти і робити усе, щоби Україна стала і була Великою Україною! Україною, де живуть в мирі і злагоді, добробуті й порядку щасливі громадяни вільної української держави.
Залишить свій відгук