Поточний № 16 (1404)

06.10.2022

Шановні читачі! Ми потребуємо вашої підтримки!

Dear readers! We need your support!

Нам потрібна правова держава


12.11.2020

У березні 2016 року  перед новим керівником сільгосппідприємства «Чумаки» було поставлено завдання не лише зберегти статус племзавода у тваринництві, підняти якість технологічних операцій у рослинництві, відновити систему зрошення, а й повернути людям надію. Маючи вольовий характер та високу кваліфікацію,Сергій Васильович Гарбуз крок за кроком втілював програму розбудови цього багатогалузевого господарства. 
 
ПРОБИЛИ ДНО
Наш пророк Тарас Шевченко у своєму посланні  «І мертвим, і живим…», писав:
Прочитайте знову
Тую славу. Та читайте
Од слова до слова,
Не минайте ані титли,
Ніже тії коми,
Все розберіть... та й спитайте
Тойді себе: що ми?..
Чиї сини? яких батьків?
Ким? за що закуті?..
Дійсно, чиї сини, яких батьків?  В Україні книгу про Стуса заборонили! Таке рішення виніс Дарницький районний суд Києва щодо книги Вахтанга Кіпіані «Справа Василя Стуса» за позовом Віктора Медведчука 19 жовтня ц.р. Здоровий глузд не сприймає такої несправедливості. Адже Василь Стус – поет, один з найактивніших радянських дисидентів і борців за незалежність України. Під час  судового процесу над ним адвокатом Василя Стуса був призначений Віктор Медведчук, від якого Стус відмовився, проте  Медведчука все одно затвердили  захисником неугодного поета. Врешті, його «захист» допоміг запроторити Стуса в ув’язнення, де політичний в’язень і загинув 1985 року у  карцері виправної колонії в Пермській області. Він прожив всього 47 років. 
Посмертно Василь Стус у 1991 році був удостоєний Державної премії ім. Тараса Шевченка, у 2005-му – звання Героя України.
Суд заборонив книгу про Героя України, захистивши українофоба Медведчука, який  до того ж є кумом Путіна, президента країни-агресора, яка забрала в України Крим, частину території Донбасу і вбиває наших військових впродовж шести років. Мій шкільний учитель сказав би з цього приводу: «Цим ганебним рішенням судова система країни пробила дно. Хто наступний? Тарас Григорович Шевченко?! Схаменіться, поки не пізно!»
Справа Медведчука демонструє, що до правової держави нам ще дуже далеко. Ми на рівні Гондурасу. У нас рейдери можуть через рішення якогось суду прийти і забрати підприємство. Інвестори, які вкладають значні кошти у виробництво, не мають правового захисту і можуть водночас все втратити. 
Правова держава – наріжний стрижень. Тільки за такої умови можливий розвиток бізнесу, тільки тоді прийдуть інвестори, які знатимуть, що вкладені кошти можна повернути. Рейдерство не повинно напружувати бізнес, воно має піти з нашого життя, як ганебне явище. Тільки тоді економіка почне розвиватися і приносити надходження до бюджету.
Політики і чиновники різних рівнів люблять говорити про Україну як про правову державу. Наголошує на цьому і стаття перша Конституції, але вона, як і політики, замовчує ознаки правової держави. А такими є розвинене громадянське суспільство, по відношенню якого держава виступає як засіб управління, ведення загальних справ, досягнення компромісу в суспільстві. Основним регулятором суспільних відносин має бути право, а не політика.
До цього ще додайте правову рівність громадян. Закон для всіх  має бути один. І тоді ми будемо жити у Європі. А поки що, як писав ще у 1965 році Василь Стус, 
За роком рік 
росте твоя тюрма,
за роком рік 
підмур’я в землю грузне,
і за твоїм жалінням 
заскорузлим,
за безголів’ям – 
просвітку нема…
Живеш – і жди. 
Народжуйся – і жди.
Жди – перед сконом. 
Жди – у домовині.
Не назирай – 
літа збігають згінні...
 
ПРО ХЛІБ НАСУЩНИЙ
У сучасному сільському господарстві немає якихось стандартних умов. Кожен рік має свої особливості. Хтось скаржиться на посуху, хтось на дощі. Комусь заважають зависокі температури, комусь – занадто низкі. Але маючи надсучасну техніку та використовуючи сучасні технології, за будь-яких погодних умов ми маємо отримувати гідні результати у рослинництві  і тваринництві. І варто говорити про кінцевий результат, який, за нашими підрахунками, не буде гіршим, ніж у році попередньому. Звичайно, минулоріч ми мали врожайність сільгоспкультур десь на третину більшу, ніж зараз. Але нині тонна пшениці коштує 8000 гривень, тонна кукурудзи –7000 гривень, тонна насіння соняшнику –  15 500 гривень.Тобто при меншій врожайності сільгоспвиробник отримує такі ж, а то і більші кошти.
Найбільшу проблему цього літа ми отримали при заготівлі силосу для потреб тваринництва. Якщо у минулому році ми заготували з площі 170 га 7,5 тис. тонн силосу, то цьогорік такий же вал отримали з площі 400 га. Ми не змогли заробити кошти на кукурудзі, але соняшник, ріпак, пшениця та ячмінь дали свої результати, які ми сповна використали.
У господарстві «Чумаки» активно розвивається тваринництво, яке було, є, і буде прибутковим. При грамотному веденні галузі впродовж року ми отримуємо додаткові кошти. Але парадокс – у Дніпровському районі, крім нас, ця галузь є ще лише у двох господарствах. Чому так? Невже якісним молоком та м’ясом завалені полиці українських магазинів? Виявляється, що так. Інша справа, якої якості та продукція і звідки вона береться, коли корів скоро треба буде заносити до Червоної книги. А поки що ми розуміємо, що поруч з нами мільйонне місто Дніпро, мешканців якого щодня треба годувати. Кожен з них з’їдає у середньому по 1,5 кг продуктів. Це 1500 тонн, або 75 автомобільних фур щодня. Стільки ж треба, аби забезпечити місто промисловими, господарськими товарами. 
Тваринницька галузь, дійсно, потребує багато уваги, доволі проблемна в частині здоров’я поголів’я та його відгодівлі. Тваринництво також потребує грамотних спеціалістів, робітників, яких треба знайти і підготувати. І тут дуже доречною була б державна політика у наданні певних преференцій господарствам, які виробляють молоко та м’ясо.
Та поки що доводиться торувати свій шлях самотужки. Вже у наступному році дещо змінюємо сівозміну – 160 гектарів відводимо під вирощування сої, яка йде на виробництво шроту – одного з важливих кормових компонентів. Соя сприяє збагаченню ґрунту біологічним азотом, що має тривалу пролонговану дію та є гарним попередником для пшениці.
 
ПРО НАДІЙНИХ ПОМІЧНИКІВ
Вислів «Кадри вирішують все» досить актуальний і в наш час. Сьогодні і фахівець із вищою освітою, і звичайний робітник має володіти знаннями в тій чи іншій галузі. Високопродуктивна імпортна техніка, яка коштує мільйони гривень, потребує професійного підходу. Досить вартісне насіння теж хоче, аби з ним поводилися належним чином. Інакше, витративши значні кошти на його придбання, можна не отримати бажаний врожай.
І добре, що у нашій команді працюють люди, які добре знають свою справу. Це головний агроном Галина Михайлівна Демиденко, заступник директора з тваринництва Сергій Геннадійович Біжко. Ми зацікавлені у тому, аби до нас приходили молоді енергійні фахівці для розвитку рослинництва і  тваринництва. Головне, аби вони мали бажання працювати. Ми ж зі свого боку допоможемо їм стати частиною нашої команди.
 
ПРО ДЕНЬ ПРАЦІВНИКІВ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА
До 15 листопада весь комплекс робіт у нашому господарстві буде завершено. У цей непростий рік ми досягли певних результатів і з отимізмом дивимося у майбутнє. Відтак можна буде підбити фінансові підсумки року та внесок кожного працівника у загальний результат. 
Тож напередодні професійного свята усім нашим невтомним трудівникам бажаю головного – здоров’я та благополуччя і достатку у родинах. А ще хочу подякувати за сумлінну працю.
Всім своїм колегам, які трудяться на теренах нашої Дніпропетровщини та в інших областях України зичу мирного неба – аби наші діти працювали на мирних полях, а не воювали на фронтах. А ще – успіхів у розбудові України, бо ми, українці, варті кращого життя.
Сергій ГАРБУЗ, 
генеральний директор підприємства «Чумаки».
Дніпровський район, Дніпропетровська область.
 
На знімку: генеральний директор Сергій Гарбуз оглядає кореневу систему озимої пшениці;
Фото Олексія ГУДЕНКА.