Спочатку треба помолитися Госпо­ду, щоб Він благословив операцію, якщо Йому це угодно; якщо не угодно, щоб відвів чи переніс до кращого часу, тобто на час, коли операція послужить на благо, на зцілення, а не на зло, не на ускладнення або згубу. Помолив­шись так, надалі все слід приймати з покорою, адже немає молитви, яку б Господь не почув. А якщо результат операції не зовсім благополучний, або не такий, якого очікували ви і лікарі, значить, Богу угодно дати вам хрест хвороби для подальшого очищення вашої душі.

Ввечері напередодні операції (як­що вона планова) слід помолитися за всіх лікарів, які візьмуть участь в опе­рації (хірурги, анестезіологи, сестри й інші), щоб Господь діяв їхніми руками, які лікуватимуть ваше тіло; прочитати вечірнє правило або вказані в Додатку молитви і лягти спати.

Вранці прочитати вранішнє прави­ло. З того моменту, коли за вами привезуть візок, щоб доставити вас до операційної, потрібно подумки читати безперервну молитву. Молитися слід короткими молитвами: «Господи, по­милуй! Господи, благослови!» Коли вас привезуть до операційної, не вар­то соромитися накласти на себе хрес­не знамення і перехрестити операцій­ний стіл.

Як бути з натільним хрестом? Бага­то анестезіологів (лікарів, які забезпечують наркоз), змушують знімати хрес­тик. Пояснюється це кількома причи­нами. Перша - з чисто медичних міркувань: у випадку непередбачуваної ситуації і необхідності реанімації, хрестик на ланцюжку не обірвеш і ножицями не переріжеш, що створює практичні незручності для здійснення відповідних заходів; друга - дорогий хрестик на золотому лан­цюжку - спокуса для непорядних лю­дей, а за його пропажу доведеться від­повідати лікареві. Тому на операцію рекомендується йти з простим хрести­ком на звичайній простій нитці. Якщо не дозволять мати хрестик на шиї, то він легко вплітається у волосся або прив’язується до зап’ястя руки чи од­ного з пальців правої руки.

Відомі випадки, коли хворі при відсутності іншої можливості накреслю­ють хрест у себе на грудях кульковою ручкою або просять анестезіологів за­лишити хрестик до кінця операції на наркозному апараті.

Найголовніше ж – «піти в  наркоз» (заснути) з молитвою: «Господи, помилуй!» або з Ісусовою молитвою: «Господи Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй мене грішного», і за молитовним захистом до ангела-хранителя. Відомі випад­ки, коли навіть особи священицького сану, які «заснули» без молитов, в наркозному «сні» піддавалися нападу нечестивої сили. Є окремі свідчення про заговорювання, «кодування» хво­рих під час наркозного сну деякими лі­карями, які володіють окультними знаннями, забороненими православ­ною церквою. Захищають від таких і інших того ж роду неприємностей тіль­ки попередня молитва і хресне зна­мення.

Які ж перші слова або думки повин­ні бути в людини, котра отямилася від наркозу? Хвала Богу і подяка Йому за збереження життя і за операцію: «Сла­ва Тобі, Боже! Слава Тобі, Боже! Сла­ва Тобі, Боже!»

Дуже добре, якщо ви попросите служителя домової церкви лікарні за­палити свічку в приблизний час вашої операції. А поправившись від операції і зміцнившись тілесно, самі подякуйте Богу і Матері Божій, поставивши свіч­ку.