За фахом інженер-математик, мама двох дорослих дітей.

 

Любов до літератури прийшла в дитинстві, коли почала читати перші віршики на святах. Потім була музична школа, яка дала відчуття мелодії, ритму.

Та на фінішній прямій перемогла математика і я вибрала професію програміста.

Дивним чином, коли спеціальність була опанована, захотілось повернутись до «м’яких» знань. Вчені вважають, що точні науки набагато легші, ніж музика, вірші, почуття.

 

Українська мова. Перш за все це усна творчість, народні пісні, які я слухала та співала у дитинстві.

Мову розвивають люди. То ж мене надихають українці, які створили цю родючу землю.

І природа, яка пестить кожну зернину та благословляє щедрим урожаєм.

 

Писала вірші у Яготині, де Тарас Шевченко написав поему «Тризна». Тут Катерина Білокур писала свої «нев’янучі квіти». Поряд Березова Рудка Дмитра Луценка¸ автора слів «Як тебе не любити, Києве мій». Біївці Василя Симоненка, автора «Лебедів материнства». Та Бориспіль, батьківщина Павла Чубинського, автора гімну України.

Зараз живу у Греції, куди виїхала через війну.

 

 

Біль залишається болем

Вчора, сьогодні, завжди.

Йдеш замороженим полем,

Чорні лишаєш сліди.

 

Брат ось упав на планету,

Кров іще тепла стіка,

Морок згасив цю комету,

Зглинула смерті ріка.

 

Кроками кулі рахуєш:

Перша, четверта, до ста.

Кажуть, свою не почуєш.

Ще один день пролистав.

 

Вижив, пройшов крізь безодню,

Не усвідомивши як.

Військо волає Господнє:

- Мав же рости тут буряк!

 

От і кидаєш ти душі:

Світлі і чорні, усі.

Зрошуєш клаптики суші

Кров'ю святої Русі.

 

Знаєш, що світлі на небо

Хлопці поринуть ураз.

Більшого нам і не треба.

Знову до бою нам час.

 

 

Тут же люди жили.

Тут же квітло село.

Тут же бджоли гули.

Рай! Дзвінке джерело!

 

Хитрий підлий ножака

Садибу розтяв.

Сатани посіпака

Лілею украв.

 

Ми зігріємо серцем

Скалічений край.

Вирвем з пазурів смерті

Скривавлений рай.

 

Крок за кроком гриземо,

Мов зранений дик.

Вожаками стаємо,

Карбуємо рик.

 

Той, хто голову гордо

До зірки підняв,

Знищить риб'ячі морди

Й обтрусить рукав.

 

 

Не забудемо, не пробачимо

Жоден крок по святій землі,

Не зупинимось, що побачити,

Як ви згините у ріллі.

 

Кожен пагорб над тілом згубленим,

Кожен болісний рідний зойк,

Вам повернемо плач порубаний

Й кожен зламаний колосок.

 

Ми відновимо, відбудуємо

Кожну хату та кожен дім.

З насолодою покуштуємо

Над ворожим ужинком грім.

 

Ми до сонця серця звертаємо,

Щоб підтримати впертий жар,

До зірок вольових сягаємо

І співаємо щастя дар.