Поточний № 2 (1412)

31.01.2023

Шановні читачі! Ми потребуємо вашої підтримки!

Dear readers! We need your support!

Російську військову техніку Павло Струк ПЕРЕДАВ ЗСУ. СВАТ ДОПОМАГАВ


14.10.2022

Під таким заголовком вийшов матеріал про мешканця села Синдаревське Ніжинського району Павла Струка у газеті «Вісник Ч».
«Та ну, нічого незвичайного я не зробив, – знітився 53-річний Павло Струк. – Бачив, що нашим захисникам потрібна допомога, от і старався. Початок вторгнення застав мене на роботі, у Ніжині. Автобуси вже не ходили, мопедом їхати було холодно, машиною в село мене відвезла племінниця. Тоді я не думав, що так далеко рашисти зайдуть. Наступного дня селом їхала ворожа техніка: БТРи, БМП, танки, «Гради», «Урали», «КамАЗи». Я ту техніку порахував. На слух визначив, що одна БМПшка (бойова машина піхоти) почала глухнути. Увечері пішов за село, подивитися. Стоїть покинута. Я її не відкривав, раптом замінована. Дзвоню свату, він у мене військовий, у Ніжині. Кажу, так і так, треба забрати…»
Як розповів Павло, 2 березня з Бахмача на Крути польовими дорогами, в обхід села, йшли росіяни. Колона була величезною: десь 800 танків та іншої техніки. «Якраз наші зірвали міст біля Валентійового. Думаю, піду, не вся ж їхня техніка встигла проскочити, щось мало лишитися… У мене є бінокль. Дивлюся, кацапів не видно. І якась техніка стоїть… Виявилося, справді танк, Т-72, правда, зовні трішки обгорілий. Десь нарвався, обстріляли. Танкістів немає. Зате весь боєкомплект на місці і справні акумулятори. Я за телефон, дзвоню свату: «Тут техніка є! Давай, приїжджай!» А сам, аби хтось не поцупив знахідку, стеріг… За кілометр від того місця, у Дорогинці, рашисти «літали», як божевільні.  Я за бінокль  і в лісосмугу. Заходжу, ледь на дупу не сів від несподіванки. Стоїть така техніка, що я зроду не бачив, навіть по телевізору, – броньовик, величиною з вантажівку «КрАЗ». Серце швидко забилося. Кабіна прострелена бронебійним, у ній трохи крові. Але техніка на ходу. На спідометрі лише три тисячі кілометрів, панель управління ще в целофані. Я бігом назад, кричу: «Хлопці, кидайте того танка, тут щось краще є!» 
З’ясувалося, то бронеавтомобіль «Тайфун». Ми завели його і поїхали в Ніжин, у частину. А потім повернулися за танком, він теж виявився повністю справним», – пригадує Струк.
Утім, ніякої нагороди ні сам Павло Струк, ні його сват не отримали. «Він служить і далі за контрактом, уже й на передку побував. Чесно, я ні про які нагороди і не думав, коли шукав ту техніку. І ніколи й не розповів би на загал про це. Зголосився тому, що за свата обидно. Ми стільки з ним намоталися, аби все доправити нашим. Снаряди літають, а ми своє діло робимо», – розповів чоловік.
Ось такі у нас люди!