Майже у всіх випадках росіяни казали, що мали безпосередню участь в заснуванні обласних центрів. Що на це відповідають українські історики і архівні матеріали? 

«Одесі на відміну від багатьох інших міст півдня і сходу пощастило із першою писемною згадкою, яка датована 1415 роком. Єдине, що є проблемою для місцевих істориків – наповнення того періоду між Литовським князівством та Російською імперією. Оцей Коцюбіїв далі трансформується в Хаджибей. Фактично було існуюче місто, і якщо говорити про роль росіян, то в подальшому вони звичайно його перейменували. Але є різниця між заснуванням і перейменуванням. Цікаво, що самі московіти не одразу вчепилися за оце поняття заснування. Вони так само казали про приєднання і є відома листівка про те, що 1894 рік – це річниця приєднання Одеси до Росії», – відзначив ведучий. 

З Одесою тісно пов’язаний ще один проросійський міф. Він стосується особливого ставлення одеситів до Олександра Пушкіна. Як зазначив херсонський краєзнавець і музейний фахівець Сергій Дяченко, особистість цього поета давно стала символом «руського миру». Пам’ятники йому ставлять там де треба і не треба. Таким чином робиться маркування території «руського миру». «Але щодо Одеси є певні застороги, – зауважив він. 

– Трошки не так все відбувалося в історії. Пушкін не дуже гарно показав цю Одесу у творі «Євгеній Онєгін», однак, він показав їй таку, якою вона була насправді на той момент. Такою, якою її сприймали ті, хто приїздив до Одеси, а більшість тих, хто там мешкав, були іноземці. Він навіть казав, що Одесса – «нерусский город и русских книжек здесь не читают»». 

Стосовно Херсону російська міфологія стверджує, що це місто засноване Катериною Другою, збудував його Потьомкін, і до нього це було голе поле. Проте, факти говорить інше «Це яскравий приклад паланкового устрою. Поселенням і всією справою по господарству займалися козаки. І хоча зрозуміло, що тоді це робилось вже під правом і рукою московітів, мова йшла про козацьку українську ініціативу. Десь в районі сучасного Херсону було місто Перевізка. 

Доречно згадати і Чорноморську козацьку флотилію під керівництвом Сидора Білого, яка була єдиною боєздатною частиною російського флоту, яка брала участь у протистоянні із турками. Вона теж була створена у Херсоні», – зазначив Ігор Стамбол. 

На думку Сергія Дяченка, в історичному плані південний край схожий на слоєний пиріг. Османський, генуезький, литовський, половецький, скіфський період і все нижче. І всі ці періоди зачищені, не залишилось жодної пам’ятки. Але всі ці народи, починаючи з античної Греції і перших колоній, формували українську націю. 

«Ми не маємо відмовлятися від цієї спадщини», – зробив висновок краєзнавець. На території сучасного Дніпра теж були козацькі зимівники. Щодо розвитку промисловості, тут, як і у Запоріжжі, значна частина підприємств існувала в дорадянський період і це уже зовсім іде супроти того твердження, що саме СРСР приніс індустріалізацію. 

«По Дніпру якраз дуже чітко прослідковується, хто і як  реально там творив промисловість. Це ціла низка заводів, які потім стали по іншому іменуватися. Одному з них надали ім’я Комінтерну, але це колишній бельгійський завод, який був побудований якоюсь мірою всупереч духу і бажанню імперії», – навів приклад Ігор Стамбол. 

Ключовий проросійський міф, пов’язаний з Луганщиною, говорить про те, головну роль у розвитку цієї області зіграли донські козаки. Спростити це твердження не складно. Цю територію спочатку заселяли переважно слобідські та запорізькі козаки, але будучи лояльними до російської влади, і користуючись її підтримкою, донці іноді займали населені пункти, раніше створені українськими поселенцями. При цьому донські козаки активно запозичували технології, принесені українськими поселенцями з центральної України. 

«Якщо казати про сталий вислів, що Харків є першою столицею, то це ще одна спроба викривлення історії. По-перше, Київ для України був прадавнім центром ще з часів Русі, і Харків аж ніяк не є отаким духовним центром. Київ завжди для українців був і є першою столицею, за яких би політичних умов столиця не перебралася. Чому Харків став першою столицею в 1918 році?  Тому що його першим захопили більшовики. Відповідно, яке місто захопили, те столицею і зробили», – пояснив координатор проєкту. 

Крім того, є ще одне твердження, яке аж ніяк не дозволяє говорити про всі інші міста як столиці, додав він. В часи Української Народної Республіки, коли уряд відступав, то паралельно з тим, як Харків став столицею української «советської» республіки, то Українська Народна Республіка – та, яка була демократичною – мала кілька столиць, зокрема у Вінниці, Кам’янці-Подільському, Хмельницькому, який був Проскурів. До того ж, у демографічному плані Харків не можна було вважати російськомовним містом. Ще у 1897 році перепис населення показав, що 80 %  населення міста визнавали себе українцями або малоросами. 

«Міфи – це оті самі білі нитки, якими московіти намагаються пришити до себе частини України і дуже часто це все дуже вигадано, необґрунтовано, але воно приживається через повтор, масову свідомість, а інколи незнання елементарних фактів.  Це дослідження якраз спрямоване проти ось цих міфів. Цю роботу потрібно періодично повторювати, пере перевіряти певні факти для того, аби позбутися всіх цих шкідливих наративів», – сказав на завершення Ігор Стамбол. 

Захід відбувся у рамках проєкту «Зміцнення інформаційної стійкості в Україні» у партнерстві з International Practitioners` Partnership Network (Естонія) за підтримки Європейського Союзу.