Шановні читачі! Ми потребуємо вашої підтримки!
Dear readers! We need your support!
Господарка квартири, 21-річна Олена (імена змінено з етичних міркувань), хоч і мала вже двійко маленьких дітей, в шлюбі не перебувала. Чоловіки в житті молодої симпатичної жінки, звичайно, були, проте змінювали один одного досить часто, тож про серйозні стосунки не йшлося. Ось і зараз її мобільний раз у раз вібрував від повідомлень, що присилав новий кавалер, з яким познайомилася, розмістивши оголошення на одному з музичних каналів. Спілкувалися по телефону усього два дні, але вже відчувалося - настав час зустрітися особисто. Олена призначила залицяльникові зустріч на дев’яту вечора. Чекала у себе вдома. Старшу дитину залишила того дня у батьків, а молодший син вже засинав у своїй кімнаті.
Сашко лишень з’явився на порозі її квартири, як дівчина відчула - вона не хоче заводити стосунки з цією людиною. Відштовхувала не зовнішність чоловіка, а скоріше його погляд, якийсь холодний та пронизливий. Але хазяйка все ж запросила гостя до оселі, аби розставити крапки над «і». Розмова була короткою. Олена повідомила, що не має наміру продовжувати стосунки, бо помирилася з колишнім хлопцем. 31-річний, неодноразово засуджений Олександр, обнадієний ніжними дівочими смс, оскаженів від подібної заяви. Почав ображати та грубіянити, аж доки жінка не втрималася й дала ляпаса. Це було останньою краплею. Схопивши зі столу кухонного ножа, чоловік вимістив на нещасній увесь той гнів, що накопичився в ньому ще з тюремної камери.
Після скоєного не розгубився. Намагаючись приховати сліди злочину, інсценував пограбування, та ще й влаштував пожежу у квартирі, де, окрім убитої матері, знаходився її трирічний син. Прихопив з собою Оленин мобільний та зарядний пристрій до нього, її куртку, ключі від квартири і зник з усім цим «добром».
На розкриття злочину правоохоронцям знадобилося менше доби. Зловмисника знайшли по «гарячих слідах». За даним фактом порушено кримінальну справу за ст. 115 Кримінального кодексу України. За скоєння умисного вбивства двох осіб, одна з яких малолітня дитина, способом, небезпечним для життя багатьох людей, зловмисникові загрожує позбавлення волі на строк від десяти до п’ятнадцяти років або довічне ув’язнення.
Юлія ДУЛАНОВА.
За матеріалами ГУ МВС України в Дніпропетровській області.
ТВОРИ мистецтва епохи соціалістичного реалізму все більше привертають до себе увагу сучасних колекціонерів. Відповідно зростає і вартість цих творів у грошовому вимірі. Як відомо, попит породжує пропозицію. Тому не обходять їх своєю увагою і крадії, щоб потім заробити на перепродажу викрадених картин.
Будинок культури села Адамівка Врадіївського району Миколаївщини вже багато років має свою власну картинну галерею. Особливий предмет гордості сельчан - сім картин, які придбали для галереї в Одесі ще за часів Радянського Союзу. Вони і стали об'єктом злочинного посягання.
Одного літнього ранку 2008 року до місцевого райвідділу міліції зателефонували з Адамівської сільради і повідомили про спробу крадіжки картин із сільського Будинку культури. Міліцейські оперативники, які прибули за викликом, зафіксували спробу крадіжки. Хтось зламав двері запасного виходу клубу, одна з картин лежала на підлозі... Міліціонери зробили висновок, що якийсь пізній перехожий злякав зловмисників, і вони поспіхом втекли без здобичі. Сільський голова розповіла, що до неї неодноразово звертались приїжджі з проханням продати картини, особливо їх цікавила картина «Перший трактор». За неї покупці пропонували тисячу доларів.
Оперативники, щоб вийти на слід втікачів, провели подвірне опитування селян. Але сторонніх людей чи підозрілих автівок ніхто з опитаних у селі того тижня не помітив.
Минуло кілька днів. Пізнього літнього вечора сільські хлопець і дівчина сиділи на лавочці біля Будинку культури. Однак ідилічному побаченню закоханих завадили якісь підозрілі звуки, що долинали від «чорного» ходу закладу культури. Місцеві молоді люди знали про спробу пограбування клубу, тож відразу насторожились.
- Піду подивлюсь, що коїться! - стривожено мовив хлопець.
- Не ходи, хто знає, скільки їх там. Давай людей погукаємо, - цілком слушно запропонувала дівчина, налякана можливою зустріччю з крадіями.
Молодий чоловік прислухався до поради і швиденько попрямував до сусіднього будинку, де мешкав місцевий мисливець, який мав зареєстровану зброю. Сусід, вислухавши пізнього відвідувача, прихопив заряджену «двостволку», та й поспішив до клубу. По дорозі вони погукали ще кількох місцевих мисливців, що також мали з собою зброю. Обережно, немов на справжньому полюванні, щоб не злякати «звіра», сельчани підкралися до клубу, сподіваючись застати ймовірних крадіїв на гарячому. Двері закладу культури виявились відкритими, зсередини долинало підозріле шарудіння. Несподівано з темного отвору дверей вискочив невідомий і кинувся навтьоки.
- Стій, стріляти буду! - крикнув навздогін один із селян, знявши із запобіжника «двостволку».
На підтвердження цих слів серед тихої літньої ночі, наче грім, пролунав гучний постріл у повітря з мисливської рушниці. Майже одночасно загавкали, напевне, всі собаки у Адамівці. Місцеві сподівались, що крадій, злякавшись пострілу, впаде на землю і здасться, так би мовити, на милість переможців. Однак сталось інше. Невідомий почав відстрілюватись з пістолета. Втікач сподівався, що це примусить переслідувачів припинити погоню, що селяни злякаються і дадуть йому змогу зникнути у темряві ночі. Але сельчани були мисливцями, всі раніше служили у армії, тож, не почувши посвисту куль, зрозуміли, що непроханий нічний гість стріляє з чогось «несерйозного».
- Мужики, вперед, у нього газова «пукавка»! - крикнув один з місцевих. - Візьмемо гада!..
Злість на крадія, який посмів у них стріляти хоча й з газового пістолета, додала переслідувачам сміливості й сили. Вони наздогнали зловмисника, звалили з ніг, міцно зв'язали руки паском. Захопленого крадія відвели у приміщення сільради. До Адамівки швидко прибула міліцейська опергрупа й забрала «гастролера» у райвідділ. На допиті затриманий зізнався у спробі викрасти картини і назвав свого подільника.
А напарник по кримінальних оборудках, чекаючи на здобич, сидів у автомобілі «Опель-Астра» неподалік від села. Почувши постріли, зрозумів, що його дружок потрапив у халепу, тож швиденько поїхав від гріха подалі. Навздогін вирушили оперативники Врадіївського райвідділу, і на території Черкаської області затримали втікача. У сталевих «браслетах» його доставили і помістили в одну з камер ізолятора тимчасового утримання.
У ході з'ясування обставин скоєння злочину слідчі встановили, що затримані крадії - наркомани зі стажем, які «зіскакувати з голки» не збирались. Тож вони постійно потребували чималих грошей на щоденні «дози». На цих наркоманів звернули увагу «чорні» дилери, які поставляли українським скоробагатіям твори мистецтва. Серед багатих людей стало престижним і модним мати у власному будинку колекції картин. Однак на всіх нуворишів творів старих майстрів вже не вистачає, тож зріс попит на картини епохи соціалістичного реалізму. Затримані наркомани розповіли, що заробляли на життя скуповуванням, перепродажем, а то й крадіжками на замовлення творів мистецтва. Вони мали мережу інформаторів, які за «наводку» одержували відсоток від продажу краденого. Один з таких інформаторів і повідомив «гастролерів», що у картинній галереї села Адамівка зберігаються цікаві картини. До того ж, там немає сигналізації і вночі не чергує сторож. Чим завершились дві спроби викрасти ці картини, тепер відомо - крадії за вироком суду потрапили у місця позбавлення волі.
Але детективна історія на цьому не закінчилась.
Вже інші зловмисники навесні 2010 року зацікавились сільською картинною галереєю. В одну з темних квітневих ночей крадії «виставили» Будинок культури. Вранці сільський голова побачила, що хтось витягнув шибку з вікна і вибив вхідні двері закладу культури. Зі стін нічні «гості» зняли і винесли п’ять із семи картин. Стривожена сільська очільниця відразу ж викликала міліцію. Оперативники зазначили, що місцева влада з попередніх двох крадіжок висновків не зробила. Клуб вночі, як і раніше, ніхто не охороняв, не встановили і навіть елементарну автономну сигналізацію. Цим і скористались крадії. Правоохоронці висловили цілком слушне припущення, що діяли не випадкові злодюжки, а постачальники «чорних» колекціонерів. Серед інших зникли і найбільш цінні картини - «Перший трактор», «Дружба народів», «Врожай». Балансова вартість цих творів мистецтва складала 11 тисяч гривень, хоча на «чорному» ринку вони коштують набагато дорожче. Картини викрали разом з рамами, тож зловмисники явно користувались транспортом, і це давало шанс через пошуки автомобіля вийти на злочинців.
Розслідування привело врадіївських оперативників до одного з районів тієї ж Черкаської області, де і вдалось затримати двох крадіїв картин. Виявилось, що 30-літні «гастролери» ретельно готувались до скоєння цієї крадіжки. Вони приїздили у село на розвідку, придивлялись, як краще скоїти задумане. Тож квітневої ночі на автомобілі «Ланос» вони приїхали в Адамівку, обережно витягли з вікна шибку, проникли у приміщення клубу й винесли картини. Перечекавши кілька днів на Черкащині, зловмисники поїхали до Києва, де й продали крадене цінителям такого мистецтва з різних регіонів України.
Тепер співробітники карного розшуку Врадіївського райвідділу міліції активно встановлюють місцезнаходження викрадених картин, щоб повернути їх законному власнику - територіальній громаді села Адамівка. Сельчани не втрачають надію, що картини все ж повернуться до сільської картинної галереї.
Юрій ХІЛЬ.
Миколаївська область.
Петро БРАТЧЕНКО.
Дніпропетровська область.
Розширене засідання колегії прокуратури Дніпропетровської області, що проходило під головуванням прокурора Наталії Марчук, розпочалося з оголошення подяк, вручення грамот, премій та подарунків особливо...
Бандити поклялись у жодному випадку живими до рук міліції не здаватись. Але під час затримання у них не вистачило духу власноруч вкоротити собі віку. Хоча самі зловмисники за кілька років діяльності...
У Дніпропетровську затриманий заступник голови Солонянської районної державної адміністрації, який вимагав хабар за оформлення документів щодо передачі земельної ділянки під будівництво автозаправної...
10 грудня 2010 р. Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська колишнього радника міського голови та п’ятьох її спільників визнано винними у скоєнні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 190 (шахрайство)...
Минулої п‘ятниці генеральний прокурор України Віктор Пшонка приїхав до Дніпропетровська, аби представити нового прокурора області. Ним стала Наталія Марчук, державний радник юстиції третього класу,...
Гроші та цінності вирішили зберігати в організатора - 24-річного місцевого мешканця. Його родина - жінка та чотирирічний син навіть не могли подумати, що їхній чоловік і батько-бандит. Він для жителів села був майже зразковим сім’янином, працював на СТО, ремонтував автомобілі, приносив додому пристойну зарплатню - 2,5 тисячі гривень. Тільки зв’язки у нього були дещо компрометуючі. Часто спілкувався з особами, схильними до скоєння злочинів – з 22-річним мешканцем сусіднього села та 24-річним, раніше судимим за крадіжки і вбивство з необережності чоловіком, який нещодавно повернувся з місць позбавлення волі та поселився жити у своєї двоюрідної сестри.
Коли закінчились крадені гроші, організатор банди підшукав чергову жертву і спланував напад. Нею виявилась літня жінка, яка у вечірній час залишилась одна. Донька з онуком у цей час поїхали на шкільний КВК. Зловмисник у масці зайшов до хати, як завжди, попросив бабусю не хвилюватись і зв’язав нещасній руки чохлом від зонта. А сам почав нишпорити по домівці. Досить швидко знайшов гроші та разом із спільниками покинув місце злочину. Здобиччю бандитів виявилась сума, що перевершила усі сподівання - 6 тисяч доларів США та 60 тисяч гривень.
Поділивши здобуті злочинним шляхом гроші, бандити вирішили на два тижні «залягти на дно». Потім без докорів сумління розважались кожен по-своєму: хто відпочивав у дорогих ресторанах, хто придбав автомобіль, а хто витратив свою «долю» на спиртне.
І невідомо, допоки це тривало, якби не наполеглива, професійна і копітка робота правоохоронців. Вони були занепокоєні тим, що тривалий час до Черкаського РВ УМВС надходять заяви про пограбування літніх мешканок. Спосіб скоєння злочинів однаковий: невідомий чоловік у масці вламувався до помешкань нещасних бабусь, залякував їх, погрожуючи фізичною розправою, забирав гроші.
Як розповів перший заступник начальника УМВС полковник міліції Леонід Бойко - працівники міліції всі свої зусилля спрямували на розшук банди. Перевіряли раніше засуджених за подібні злочини, їх зв’язки, адміннаглядних по Черкаському району... але ніяких результатів це не давало. Та одного разу в поле зору оперативників потрапили так звані «товариші». Без зволікань було проведено слідчо-оперативні заходи, обшуки за місцем проживання підозрюваних, у результаті чого здобуто незаперечні докази їх причетності до вчинення тяжких злочинів, виявлено здобутий незаконним шляхом автомобіль та інші речі.
Встановлено, що банда з чотирьох чоловік орудувала розподіливши між собою ролі: один з них відшукував заможних літніх жінок, здебільшого одиноких, стежив за ними та повідомляв іншим співучасникам. У момент скоєння злочину він «стояв на варті», інший чекав в авто, а виконавець вдирався в домівку до нещасної бабусі та, погрожуючи застосувати насильство, забирав гроші. Зловмисники забирали в потерпілих і по 50 тисяч, і по 70 тисяч гривень, золоті вироби і... продукти харчування з холодильника. Цікаво, що зараз, знаходячись за гратами, затримані називають себе «бандою ввічливих розбійників». Та чи можна назвати так тих, хто, грабуючи літніх бабусь, «вичищав» усі продуктові запаси, які були в будинку, позбавляючи потерпілих, немічних осіб не лише цінностей та накопичених заощаджень, а й останнього шматка хліба?
Вже доведено чотири епізоди вчинення розбійних нападів у складі ОЗГ, зловмисники заарештовані, порушені кримінальні справи та проводиться слідство. Перевіряється їх причетність до скоєння ряду квартирних крадіжок та інших злочинів на території області. Тепер їхню подальшу долю вирішить суд, за цей вид злочин на них чекає покарання відповідно до Кримінальниого кодексу України - від 8 до 15 років позбавлення волі.
Тетяна ФЕДОРЕНКО, ВЗГ УМВС України в Черкаській обл.
Юлія ДУЛАНОВА.
До чиновника звернулась голова однієї з сільських рад області. Жінка намагалась узгодити проект землеустрою по виділенню ділянок для ведення приватного сільського господарства. Через деякий час вона отримала відповідь, що територія, яка цікавить селян, не підлягає іншій формі власності, окрім державної, оскільки на ній знаходяться історичні пам’ятки – два кургани.
Втім, у процесі спілкування прохачці дали зрозуміти, що позитивне рішення, в принципі, можливе: необхідний висновок про те, що територія не має особливої цінності для нащадків. Але, щоб резолюція була саме такою, чиновник через посередника зажадав 35 тисяч гривень.
Власне, 4 жовтня й відбувся обмін одних цінних паперів на інші, не менш цінні. Ось тільки не запланованим нюансом для хабарника стала поява працівників міліції.
Того ж дня, за матеріалами, зібраними співробітниками УДСБЕЗ, прокуратурою області стосовно посадовця та його співучасника порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст. 368 Кримінального Кодексу України (Одержання хабара посадовою особою, яка займає відповідальне становище). Як відомо, за подібні злочини законом передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років з конфіскацією майна. Підозрюваних затримано згідно ст. 115 КПК України. Триває досудове слідство.
Олександр СОЛОШЕНКО, ВЗГ ГУМВС України в Запорізькій області.
ЗВАЖАЮЧИ НА ЦЕ, коли в дверях їх службового кабінету з’явився невисокий чоловік похилого віку з якоюсь річчю, замотаною у великий мішок, сприйняли це дуже спокійно й по буденному. «Я хочу здати зброю», - з самого порога заявив відвідувач, і по тому, як це було сказано, правоохоронці зрозуміли, що мають справу далеко не з типовим випадком: кожне слово чоловіка обривалось від хвилювання, руки тремтіли від напруження. Працівники міліції спробували заспокоїти його, коли ж розгорнули мішок – і в самих «дух перехопило». Всередині лежав бойовий автомат Калашникова та кілька десятків набоїв до нього.
- Я вже більше п’яти років працюю у дозвільній системі, - говорить старший інспектор Київського райвідділу капітан міліції Віталій Тітенко. – Протягом місячників добровільної здачі зброї, які систематично проводяться двічі на рік, я прийняв від населення сотні взірців різноманітної зброї. В основному це мисливські рушниці, карабіни, пристрої для відстрілу гумових куль, газові пістолети, різноманітні набої, холодна зброя. Однак, бойовий автомат принесли вперше.
Під час розмови з Василем Івановичем (ім’я змінено) працівники міліції вияснили, що автомат має «неукраїнське» походження. У далекому 1993 році зять чоловіка, якого звати Микола, вирішив придбати собі легковий автомобіль. Від своїх знайомих він дізнався, що досить непогану й недорогу іномарку можна замовити у певних людей – вони «приженуть» її з одного з регіонів сусідньої держави. Там на той час йшли бойові дії, тому місцеві мешканці, які втікали подалі від куль продавали машини за безцінь.
Молодий чоловік скористався порадою товаришів і вже за кілька місяців «Форд Сієрра» стояв у нього на подвір’ї. Півроку авто від’їздило без жодної поломки, і коли з’явились неполадки із замком передніх дверцят, Микола не дуже засмутився, адже це дрібниця. Коли ж розібрав дверцята, очам своїм не повірив – всередині лежав автомат. Спочатку чоловік боявся навіть брати його до рук: можливо хтось спеціально підкинув і таким чином хоче, щоб у нього виникли проблеми із правоохоронними органами. Однак, опанувавши себе та зваживши на всі обставини, Микола прийшов до висновку, що це все таки не «підстава» - зброя, ймовірно, належала попередньому власнику авто. Витягнувши «калаш», чоловік побачив, що він заряджений – магазин був споряджений тридцятьма бойовими набоями.
Микола займався бізнесом, а початок дев’яностих років, особливо для цієї категорії людей, був дуже непростий: рекет, розподіл сфер впливу, вимагання тощо. Зважаючи на ці обставини, він вирішив не йти зі своєю знахідкою до міліції, а «приховати» у надійному місці: можливо колись і знадобиться. Проте, перед тим, як заховати автомат «на довготривале зберігання», потрібно було переконатись, чи придатний він до стрільби. Для цього молодий чоловік поставив у дворі стальний лист товщиною більше 5 міліметрів, відійшов на кілька метрів та один раз вистрілив по ньому. В «мішені» засвітилась вузенька дірка.
«Це було в тому ж 1993, - говорить Василь Іванович. - Мені подзвонила донька та сказала, що її чоловік десь узяв автомат та стріляє з нього на подвір’ї. Я не на жарт перелякався, подумав, що зять «вліз» у якийсь кримінал. Приїхавши до них та поспілкувавшись із Миколою про походження зброї, я заспокоївся. Проте автомат вирішив забрати, щоб зять не наробив якихось дурниць. У себе вдома я замотав АК у мішок та поклав у диван». Там, за словами Василя Івановича, автомат і пролежав усі сімнадцять років, і невідомо скільки б іще лежав, якби не одна обставина. Справа в тому, що у цьому році його донька розлучилась із своїм чоловіком. Цей процес супроводжувався розподілом спільного майна, осторонь чого не залишився і Василь Іванович. Під час чергової сварки, Микола не на жарт пригрозив йому, що «посадить його за грати». Чудово розуміючи, що за таких відносин, тепер уже колишній зять може повідомити про автомат у міліцію, чоловік вирішив добровільно віддати зброю правоохоронцям. «Через засоби масової інформації я дізнався, що проходить місячник здачі зброї, і що особи, які добровільно її видадуть, звільняються від кримінальної відповідальності, - розповідає Василь Іванович. – Незважаючи на це, коли йшов до райвідділу, думав, що додому вже не повернусь – це ж не якась мисливська рушниця, чи ніж, а бойовий автомат. Знав, що за зберігання вогнепальної зброї «світить» від двох до п’яти років позбавлення волі. Дуже радий, що мої побоювання виявились марними».
І справді, переживання чоловіка були даремними. Оформивши відповідні документи, він спокійно пішов додому, на згадку тримаючи в кишені квитанцію про здану зброю. Прийнятий АКС-74У працівники дозвільної системи Київського РВ відправили на спеціальну експертизу до Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при УМВС України у Полтавській області. Там спеціалісти проведуть перевірку зброї та встановлять, чи використовувалась вона під час скоєння злочинів. Якщо таких фактів встановлено не буде – автомат відправлять на утилізацію.
Володимир Пасічко, ВЗГ Київського РВ ПМУ ГУМВС України у Полтавській області.
За купівлю посвідчення водія або талону технічного огляду автомобіля буде введено кримінальну відповідальність. З такою ініціативою виступив голова Держкомпідприємництва Михайло Бродський. “Причому...
Люди, які приїздять до санаторіїв, як правило, мають при собі гроші. Це знають і використовують представники певних релігійних сект, щоб збагатитись за рахунок довірливих громадян. Молоді люди роздавали запрошення на релігійну конференцію, де було безапеляційно сказано, що “бог має справу особисто до тебе”. Кілька днів у клубі одного з одеських санаторіїв відбувався “охмурьож”, який проводив проповідник однієї з новоявлених сект якогось Духа на ім‘я Віктор. Цей молодий чоловік поводив себе як професійний діджей, до того ж він явно мав гіпнотичні здібності. Новоявлені місіонери прибули до південної Пальміри з Києва. Саме у столиці знаходиться їхній центральний офіс і видавничо-пропагандистський центр. Все “по-дорослому”, все без жартів. Приїхала група на південь, щоб, як було написано у їхніх проспектах, “пропалити” якимось духовним вогнем якнайбільше людей, щоб усіх їх “потрясти” і “змінити”.
У залі зібралось близько 30 глядачів, яких і мав “пропалити” енергійний діджей-проповідник. Він розпочав словами: “Алілуя!”. А потім закликав усіх присутніх, щоб Святий Вогонь пропалив їх, цитуємо, “до самих п‘ят”. Далі підключилась група вокалісток, гучно залунала ритмічна танцювальна музика. Почали співати, немов мантри, одні й ті ж самі слова російською: “О, могущий, вездесущий! Измени меня, напои меня!”. Далі проповідник почав істерично кричати: “Більше! Більше!”. Дивно те, що присутні в залі піддалися впливу і почали пританцьовувати під звуки гучної танцювальної музики, яку “врубили” підручні молодого проповідника. Глядачі, напевне, під гіпнотичним впливом, вже не лише танцювали, а й підстрибували, розмахували руками, щось вигукували… Й стрибали “козликами” не якісь юні дискотечники, а жінки і чоловіки досить солідного, а деякі, - навіть пенсійного віку. Таки “пропалив” їх пастор до “п‘ят”. Відбувалось все це дійство досить тривалий проміжок часу. Коли люди від втоми і слабкості почали буквально валитись з ніг - перед ними знову з‘явився проповідник Віктор, одягнутий у все біле. Досить плутано він розповів щось зі своєї біографії, зокрема, про своє чи то україно-американське, чи то американо-українське походження, і приїхав цей представник далекої діаспори, щоб навернути людей на шлях істинної, на його думку, віри. Місіонер закликав колишніх земляків пройти у нього справжнє “помазание”, після чого настане радісне й щасливе життя, бо вирішення всіх проблем візьме на себе Святий Дух. Під час своїх кривлянь, а інакше про його “проповідь” і не скажеш, Віктор критикував не лише традиційні релігії, а й, на всяк випадок, владу й “недоразвитую демократию”. Потім він почав несподівано розповідати про гомосексуалістів, що це “классные пацаны” і тому подібне. Далі проповідник повідав, як можна напряму спілкуватись з небесами, тільки спочатку треба вступити у їхню секту, щоб неофіта знову ж “пропалив Святий Вогонь”, чи щось подібне. Далі Віктор поділився інтимними подробицями, що його особисто пропалив той самий вогонь, коли він усамітнився у… туалеті. З того часу ця святість завжди з ним. Правда, після цього частина слухачів встала і покинула актовий зал, зрозумівши, що їх тут елементарно “розводять”. Їм навздогін Віктор крикнув, що Святий Вогонь їх все одно наздожене. Це викликало істеричний сміх тих, хто залишивсь і продовжував слухати проповідника.
А тоді почались більш серйозні і приземлені речі, заради чого й ставився весь цей спектакль. Мова пішла про пожертви на церкву: від 10 гривень до скільки кому не шкода… Проповідник навів приклади, коли неофіти жертвували на їхню церкву сотні тисяч і навіть мільйони. “Родзинкою” програми, безумовно, стала пропозиція всім зберігати свої кошти у сейфі на… небесах, у небесному банку. Звичайно, при посередництві проповідника Віктора. Присутнім пропонували придбати книжечку авторства того ж Віктора, як правильно довірити гроші “небесному банку”, де немає інфляції, девальвації, і взагалі, - ніякої кризи. Віддав гроші у “сейф” на небесах і можеш спати спокійно. Це, звичайно ж, на думку проповідника. Він запевнив, що тим, кого торкнеться “божа благодать” (після вступу до секти) гроші, виявляється, взагалі не будуть потрібні, бо згодом, все одно “все згорить”.
Така ось “розводка” для “лохів”, які погодяться віддати свої гроші кудись “на небеса”. А якщо відверто - то у кишені керівників секти. Як говорять, і до гадалки ходити не треба. Одна з “посвячених” жінок поділилась, що їй стало дуже добре, коли вона позбулась всього земного, яке все одно мало чомусь згоріти. Але приклад цей залишився того дня поодиноким. Тож проповідник викликав на сцену огрядну жінку, ткнув у неї пальцем і щось сказав про вогонь. Жінка, напевне, під гіпнотичним впливом, упала на підлогу. На що наставник пожартував, що небеса прописали цій сестрі… постільний режим. А Віктор продовжував викликати присутніх на сцену, щоб вони зображали з себе пальму Христову. І дорослі люди, немов діти у дитсадку, пританцьовували, махали руками, неначе то пальмове листя… Ось таке “богослужіння”.
Напевне, українське законодавство щодо діяльності подібних релігійних організацій потребує радикальних змін. Але доки депутати доберуться до розгляду цієї проблеми, громадянам варто самим подбати про себе і просто не підпадати під вплив різних псевдопроповідників. Не віддавайте шахраям свої гроші, якщо вони у вас, звичайно, є в наявності.
Петро Братченко.
Одеська область.
